Чи сумуємо ми
за пелюсткою білою,
що із квітки злетіла?
Вона летить.
Пора настала.
Сама вона ніколи
Не літала,
Тому тремтить.
При світлі дня
І ночі темної
Хиталася від вітру
І дощу,
Як квіткою була.
Частиночка мала
Одного цілого-
Тепер летить.
Їй світло і пітьма
Відомі,
Пекуче сонце
І холодний дощ,
Шаленство вітру
І блаженство миру...
Летить вона...
Летить в обійми
Земляних долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640134
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: NikitTa