Небесні вії, сонця промені,
Сховалися в обіймах сірих хмар,
Дощу краплини бігом стомлені,
Думки тривожні, не промовлені -
Весна поклала квіти на вівтар…
Життя – театр, і декорації
під час вистави грають певну роль,
не всім судилась коронація,
лиш тим, хто мав талант і грацію,
і не важливо - блазень, чи король…
Прекрасний світ в обіймах сонячних,
В одному келиху і сонце, й дощ,
Ловили краплі срібні, стоячи
в тіні каштанів, і не зводячи
очей з калюж в полоні мокрих площ…
В душі було спокійно й радісно -
Нас зігрівало почуттів тепло,
Дивились перехожі заздрісно,
А дехто навіть сумно й жалісно,
Що взяв каштан нас під своє крило…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640031
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО