"ми маленькі янголи" каже він
і витріщається в білу стелю
пестить її волосся пальцем одним
а вона цілує його сині вени.
Він довго бурмоче щось нескладне
про сенс буття й життєві метаморфози
вона тулиться до грудей і знає одне
треба дуйчик включити, бо передавали морози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: Олька Оленька