Мій вогник ледве мерехтить,
Серце пусте, душа болить.
Нічого вже не має суті,
Ні радості, ні сенсу бути
Одному, знаючи любов.
Так крепко прагну порятунку,
Уваги, ніжності, тепла.
Не треба слави, сили, грошей,
Лише ріднесенька душа.
Моя ж була давно самотня,
Стала кохана і дарма.
Так боляче все обірвалось,
Не знаючи шляху назад.
Тепер блукаю у надії
Урятувати те, що є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2016
автор: Ремаєв Сергій