Синдроми стихлого смутку
Б'ють по душі у безодні
Голі мінливі люди
Шукають собі притулку
Кожен на поверх вище
Стискають чиїсь руки
Ще один подих і ближче
Стою наодинці. Чутно.
Як стогнуть мої дияволи
Переповнені їхні вежі
Шукаючи чистих янголів
Порушують власні межі
Вже час торкнутися долі
Час кайдани розірвати
Альвеоли брудом заповнені
Напевно не варто блукати
Не варто блукати на обрії
На обрії мікросвіту
І твої чутливі нерви
Знову вип'ють отруту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639644
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2016
автор: Камес