Глава XVI
ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП
АБО НАРОДЖЕННЯ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
І сталося так, як просили в молитві:
Пірати наважились вийти на битву.
І люта була яничарська навали,
«Тітушок», призначенців, військо послали…
Та з військом не вийшло, бо так готувалось.
Що їхні машини поперевертались…
«Тітушки», призначенці дружно втікали…
Та й нашої крові пролито чимало…
Бо снайперська рота тупа і безжальна
У натовп беззбройний стріляла кинджально...
Їх чорні мундири, такі ж як і душі,
Тримати у пам’яті зболеній мушу,
І жити я мушу, щоб тих яничарів
Не помста дістала – заслужена кара!
Щоб той, хто віддав людожерські накази
Потрапив за грати негайно! Відразу!
Щоб встало в поемах, в баладах воскресло
Правдиве сказання про сотню небесну!
Про стійкість , про мужню жертовність героїв,
Про кожну миттєвість запеклого бою!
Бо тут починається наша дорога -
Дороги в майбутне, до Світла, до Бога!
Дорога, в якої, я це відчуваю,
Є лише початок, а краю - немає
Глава XVII
ТУТ КІГТІ РВУТЬ
Де зуби вирвать? Це не та адреса!
Тут кігті рвуть! Сашок, допоможи!
Сідлай-но, синку, наші «Мерседеси»!
Алюр хрестом! Господь, допоможи!
Агов, Сашок! Ти синку не барися!
Час кігті рвать, та зволікаєш ти!
В столиці лютий натовп розходися!..
Які там шмотки – дупу б зберегти!
Та не чіпай музейної зарази!
Вона в дорозі - лишні тягарі
Грузи хутчій доляри у КАМази
Хай інше все чекає до пори.
Я – президент в законі, а не щось там!
Я просто так ніколи не піду!
Начхать мені на ваш палкий супротив –
З собою я ординців приведу..
Чи й не біда – відхоплять пів країни!-
Мені й свого улусу вистача
Хуйло дарує шубу соболину,
Вважайте, бля, що з царського плеча!
Присядьмо, синку – нелегка дорога…
Не вірилось, що стану втікачем///
Хотілось стати бличе, біля Бога,
А став, бля, падлом серед цих нікчем…
А ти казав: « Ваще все буде наше!
Заводи всі, угіддя і земля…»
Ми гірко помилились, любий Сашо,
Хохли не ті, за кого мали, бля…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2016
автор: RedkaSM