Чи то приснилося мені…

Чи  то  приснилося  мені,
Чи  то  привиділось  неначе,
Та  хай  в  видінні,  хай  у  сні,
А  все  ж  таки  я  це  побачив:
«Довкола  рух  буремних  хмар
І  вітер  б’є  в  моє  обличчя,
Десь  грім  до  блискавки  пристав
Й  лякає  птиць,  що  піднялися,
Та  хмурить  небо  на  біду,
Дощі  збираючи  до  бою.
Дивлюсь  на  все  й  як  птах  лечу,
Не  зрозумівши,  що  зі  мною
І  пробирає  лютий  страх,
А  темінь  очі  застилає,
Благаю  Господа  щоб  спас,
Серед  негоди  не  вмовкаю.
Аж  врешті  якось  стихло  все,
Не  стало  блискавки  і  грому,
Ліг  промінь  поміж  хмар  додолу,
Тут  подивившись  вниз  затерп,
У  грудях  щось  заколотило,
Я  бачив  гори,  бачив  степ,
Лани  і  ріки  серцю  милі,
Садів  весняних  ніжний  цвіт,
Буяння  трав,  гірські  потоки,
Озер  непізнану  блакить
І  моря  гребені  високі,
Міста  і  села,  в  них  церкви
У  дивнім  сяйві  позолоти,
Великі  ріки  і  мости,
Дністра  каньйон,  Дніпра  пороги,
Ліси  й  поля  де  дух  землі.
Вдивлявся  я  і  так  радів,
Що  все  довкола  гарне  й  рідне».
Моя  сердешна  Україно,
Я  знаю,  все  це  була  ти.
Мій  краю,  моя  Батьківщино!
Хай  це  лиш  снилося    мені...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639416
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ