Засинай на піску
Відчувай меланхолію тиші
Ребрами рук намалюй мені вітер на схилі
Треба мовчати і поклонитися тричі
І тихо украсти з долонь твоїх яблука стиглі.
Засинай на воді
Заколисує магія майя
Риби що тіло цілують упилися болем
Ти не потонеш. Віддайся і я упіймаю
У сіті, у світлі - з волосся, щоб пахнути морем.
Засинай, помовчи…
Ти — вітер і біль. Притулися
до холоду шовку чи м’якоті теплого тіла
Я – лиш пісок у безодні води
Я – у тисняві
…тільки на мить із тобою заснути хотіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Оля Бреславська