***
А все, що не від Бога - від лукавого,
усе, котре несвітле - темнота,
і мусиш пантрувати боку правого
від лівого, бо то - неправота.
І мусиш видивляти зону щирості
без ляпів неохайної злоби́,
аби й собі душею трохи вирости,
напитися прозорої води.
Бо тіні безутомні лихо двигають
з-за кожного пожовклого вугла.
І хтось колись у когось може й виграє
у цій одвічній грі добра і зла.
Але допоки ще тривають раунди,
допоки ранки борються з дощем,
продрегле серце дихає над ладаном
і видихає в небо тихий щем.
І виплітає сонечко молитвою -
благаннями не впасти зовсім ниць,
коли розтане відгомін за битвою
останнім зойком витлілих зіниць...
(27.01.16)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639065
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2016
автор: Леся Геник