У серці стук...та він лунає тихо
Настільки тихо що сам я ледве його чую
Та тихий він прожене всяке лихо
І більш ніколи вже не засумую
Я про надію вже не раз писав
Бо тільки я її завжди чекаю
Вона прийде-я це прекрасно знав
І зараз на порозі зустрічаю
Хоч вже поганим настроєм зіпсутий
Мій почерк...але виправити можна
Бо голос мій вже Господом почутий
Хоч голос цей завжди буде тривожний
Мене схопивши почуття невдалі
Зустрівши радістю надія розцвіла
Та буду з радістю блукати я й надалі
Бо радість була є й завжди була
Мене ви зрозумійте любі друзі
Пошкоджена душа завжди була
Але мене зустрінуть в дружнім крузі
Любов,надія,віра-все дала....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638993
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 27.01.2016
автор: Світлоокий