Далеко я від рідного села,
Нема мені спокою і рятунку,
Тут все чуже, чужі кругом слова,
Нема для мене рідного притулку.
Лиш спогади приходять неземні,
Встають перед очима повсякчас,
Смішні, веселі та такі сумні,
В самому серці я тримаю вас.
Моя домівка - то моя душа.
З роками ще рідніша і рідніша,
Із хати рідної я вийду неспіша,
Для мене вона в світі найгарніша!
Тут народилась я, і тут жила,
Пізнала перші промені освіти,
Тут моя дружба перша розцвіла
І від кохання я змогла сп'яніти.
Село моє, як небо золоте
Розкинулось ланами та степами,
У вересні волошками цвіте,
У квітні тут цвітуть тюльпани.
Квітуче поле, вишні у садах,
Метелик десь омріяно літає
І сонце падає далеко у жнивах,
Серпневу спеку спати забирає.
19.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638974
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2016
автор: Юлія Нова