Ось Настуся плаче,
Свiту вже не бачить,
Є привiд-причина -
Легiнь її кинув,
Бо обрав Галину -
Файнiшу дiвчИну.
...А в пiдлозi дiрка,
А в тiй дiрцi нiрка,
Звiдти раптом вийшла
Сiра хатня миша.
Каже звiрик Настi:
[i]"Хiба ж це нещастя?!
Навiщо ридати?
Легше наплювати!
Най кохає Галю,
Сусiдоньку-кралю,
Та вiн надто "видний" -
Галя ще набридне,
Змiнить вiн Галину -
На iншу дiвчИну,
Галцi - сумувати,
Iншiй - святкувати!
Вiн дiвчаток любить,
Але, швидко й губить,
Всi його коханки
Плачуть на свiтанку...
Не любов - розпуста!
Не сумуй. Настусю!"[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638946
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 27.01.2016
автор: Mik (галицька миша)