Дрібниць немає. Є здрібнілі люди...
А в панорамі значиме усе –
Й камінчик той, що в горах лаву збудить,
І джміль, що лаву сонця принесе.
Я сам не знаю, прилетіло звідки,
Але, коли приходжу я сюди,
На озеро, без лебедя й лебідки -
Я сам, немов пустеля без води…
Прибрав-додав, знайшов-утратив… буде
І вісь земна , й орбіта у імлі…
Але не факт, що завжди будуть люди,
Якщо усі здрібніють, на землі…
Все, до деталей, значиме, вагоме
Й суттєве, що б і хто не говорив -
І гуркіт серця й водоспаду гомін,
І тиша надвечірньої пори…
На полотні, що людство зараз пише,
Добро і зло сплатили данину…
А ти на нім який мазок залишиш?..
А я який?.. Ніяк не осягну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2016
автор: RedkaSM