Сильний вітер
І кришталево білий сніг,
А небо якесь сіре,
Лиш тьмяне сонце в вишині.
Не хочеться вмирати,
Бо мало так зробив,
І часу так багато
Я витратив на сни.
Не покидає мене думка,
Що небо втратили давно,
І світлі сонячні проміння
Зі страху обернули ми у сон.
Прошу тебе, моя Дівчи́но,
Прокинься і подивися у вікно,
Для мене ти Єдина,
Тож не вмирай і не відходь у сон...
/2016/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638511
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2016
автор: Олексій Журавленко