Важкі хмари насувають,
Душать душу, розбивають.
Та все байдуже мені!
Все насправді – мов у сні,
А у сні – усе мені.
Ти чекай на мене, доле,
Перейду я оце поле.
Хоч за спиною з плугом
В дощ ітиму я бігом
За високий горизонт.
Просто вір, що я дійду,
Мине штиль, пройду біду.
А дійшовши, я візьму
І до серця пригорну
Усе в світі, що люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638398
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 25.01.2016
автор: Ремаєв Сергій