На цей світ ми з короною приходимо
Її Господь новонародженим дарує,
Вся в золоті,з дорогоцінною оздобою
Перлин та діамантів їй також не бракує.
Та з роками починає все тьмяніти,
Алмази колір свій втрачають,
Перестає яскраво так блистіти
Дорогі перла від неї відпадають.
З гординею - оздоби ті виймаємо,
А діаманти сипляться,коли брехня існує
І темну занавіску собі робимо,
Коли нечистий в нашій душі газдує.
Чим тяжчий гріх чинить людина,
Тим темнішою корона та стає
І будь-яка наша провина
Все більшого їй бруду додає…
Й не кожному вдається вберегти
Корони сяйво до старості проживши
Одиниці будуть стерегти
Тяжким «вчинком» її не осквернивши
Нікому із людей це не дано
Бачити хто ходить із короною,
Зате в кожного сумління є одно,
Відчувати страх перед іконою!
Тому від нас усе залежить
Як молитись будемо:щиро чи з утомою,
Життя прожити зумієм,як належить,
З якою підемо на той світ ми короною..!
6.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2016
автор: bojkiv4anka