Я зара дивлюсь на шабАш в Україні,
І гірко, аж душить до сліз-
Живемо, неначе, в єдиній країні,
Та в голови монстр заліз.
І чую постійно, із піною з рота:"
Щасліво ми всє будем жить!
Но рускаязичному ти патріоту
Нє смєй за язик гаваріть!"
Як би ж патріоти- та вивчили мову,
То може, й війни б не було?
Та обстріли, смерті- все знову та знову,
І скільки вже їх полягло?
Віднині- благаю! Та скиньте кайдани!!!
Облиште вживати "язик"!!!
Оскільки слабке ваше те виправдАння:"
Я к русскаму с дєтства прівик".
Допоки лунатимуть в нас в Україні
Чужі та байдужі слова-
Допоки не будемо справді єдині,
Хоч мова і досі жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637867
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.01.2016
автор: Лесь Перший