Розбурханим, великим океаном
Сьогодні Україна вигляда,
І тіло у крові її і в ранах,
І люди, мов невимірна вода,
Що розлилась по всіх-усіх усюдах…
Штормить її, неспокій серед хвиль…
Це ж наші, українські усе люди,
Не стали жить під лозунгом Москви.
Сповідують вони любов, велику,
Цінують Україну понад все
І в військо, денеерівське, столике,
Не занесли вони своє лице.
Зробити вибір їм було нелегко,
Та розум голос крові переміг:
Надію маючи, хоча й маленьку,
Жить не схотіли в «рашівській тюрмі»!
Важка сьогодні доля в України,
Зігріть вона не може тих людей,
Ще й дише у потилицю зміїна
Брехня, російська, й знов у Мінськ веде.
Чи довго ще казки про мир нам слухать?
Чи вартий хоч чогось отой папір,
Яким відведена нам роль обслуги,
А ми давно вже виросли з рабів!..
20.01.2016.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637545
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)