Ми.
Щасливці.
Були.
Ми не знали у вічі війни...
Покоління, ціловане Богом у тім'я.
Народились в сорочці.
Як часто казали бабці й діди:
"Ви у спокої виросли.
Ситі та вільні.
Ви не знали біди!"
Божевільні...
Тільки й вмієм, що бідкатись:
"Безлад! Свавілля!
Можновладці гребуть за обидві щоки!
Наче ті хом'яки, ненаситні та жирні!"
Але ж ми не такі!
Ми святі!
Або майже святі...
Приклаємо титанічні зусилля,
Аби вибратись... з цього лайна!
Золоті... нема пробу, де класти!
Булаву нам! Всесилля!
Тільки справа у тім, що
Усе це пусті балачки.
І ніхто не допетрав ще
Сльози, вогонь, смерть, насилля -
Це реальність! Не міф!
Не далекі банальні чутки...
Ми війною замурзані...
Наша Земля у крові!
Тільки ми ні до чого тут.
Ми ні при чім. Ми не винні!
Найпечальніше те, що
Байдужість, мов вірус в нутрі.
Балачками отими, невіглаством, заздрістю
Повні були...
І усі ці сумнівні чесноти прилипли,
Наче ті реп'яхи до душі.
Мабуть, Богові, треба складати молитви
Кожен день, кожну ніч,
Посилати на небо листи....
Або мейли... Немає різниці...
І просити, просити, благати відповісти...
Чому важко так?!
І кому до снаги
Пробудити від сну!
Нагадати, що не існує чарівного зілля
Від страждань, бідноти і війни!
Є свідомий народ! Вільнодумний!
Сміливий та цільний!
І країна, яку прославляють її
Молоді, повні сил та амбіцій сини.
Як раніше здорові й живі,
І нарешті по-справжньому ВІЛЬНІ!
© Інга Хухра
https://vk.com/inga_huhra
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637369
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.01.2016
автор: Інга Хухра