У голову вдарило морозне повітря,
А в душу на дно у котре упала зима.
На вулиці думав зустріти щастя,
Якого насправді ніде не було і нема.
А може воно випало разом із снігом,
Та не встиг я знайти - прибрав двірник.
Тоді я пішов до місця, що дарувало щастя,
Та його не було ба навіть пам’ятник зник.
Я весь час усе думав куди ж воно ділось,
Що його не можливо ніяк і ніде знайти.
Тоді я вирішив ще пошукати його по місту,
Подумав, що зможе воно і пізніше прийти.
Я шукав його скрізь по кав’ярнях і кабаках,
Я заходив в під’їзди, шукав його під ялинкою
Але дивно так стало, його не було ніде,навіть
На асфальті покритому зранку сніжинкою.
Тоді я змирився і пішов грітися до кав’ярні,
Наодинці із кавою ми сиділи разом, одні.
Та навпроти нас дама на одинці із кавою,
Також у самотності відраховувала нові дні.
Я підсів до її і забув про те,що чекав щастя,
Яке не зміг за цей час у житті віднайти ніде.
Та скажу я вам чесно вона і була тим щастям,
Що знайшов я. Воно скоро й до вас всіх прийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2016
автор: Хворий Джентльмен