Лежу, заснути намагаюсь,
А за вікном метіль сумна.
Я ніби серцем відчуваю,
Що в ній живе душа моя.
Збагнути б що вона говоре.
Та і самій розповісти,
Як мрію я про світлу долю,
Коли читаю прикрісні листи.
Мені б її думки почути,
Порадитись про сенс життя.
Чи може щиро він кохати
Мене. Чи в чім його буття...
Я хочу правду лиш дізнатись,
Чи не залежна вже сама.
Бо і не знаю як то бути,
Коли він поруч і коли його нема.
Ах, напевно я даремно
Тобі це все доповіла.
Не допоможеш ти напевно,
Та в цьому правда є моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636639
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: still alive @.