Червоні маки, волошки в житі.
Як можна це все та не любити?
Безхмарне небо, поля пшениці,
Спів соловейка, набат дзвіниці…
Твоя Вітчизна! Тут народився,
Ходив до школи, у ВУЗі вчився…
До болю рідні ліси й поля.
Це Україна! Твоя й моя.
Чого сьогодні ти її зрікся?
ЇЇ ти зрадив. Чого домігся?
Кричав: «Рассея – люблю тебя».
Горить, палає твоя земля.
Чого хотів, ти вже добився.
Краще ти б Богу та помолився.
Який ти гріх на душу взяв,
Коли Вітчизну ти проміняв.
Якщо ти будеш в Росії жити,
Одне повинен ти уяснити.
Ніхто й ніколи в жодній країні
Не буде бачить в тобі людини.
Якщо ти брата по крові зрадив,
На честі й совісті хрест поставив,
Зневага буде з тобою всюди,
Бо зрадник другом уже не буде.
Украйна наша, побита ненька.
Ми підлікуєм тебе рідненька.
І будуть квітнуть ліси й поля,
Душа ти наша, рідна земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636390
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2016
автор: Любов Щаслива