Зачекай, зупинися, не йди,
Залишись.
У цій тиші удвох – я і ти,
Як колись.
Памʹятаєш, так само за руки
Ми ховали себе від розлуки…
А сьогодні між нами сніги;
Сніг потрапив у наші сліди…
Промовляла до мене, я слухав...
А сьогодні із вуст ані звуку
І немає між нами весни…
І немає весни.
Зачекай, зупинися, не йди,
Озирнись.
Те, в що вірили й мріяли ми –
Не збулось.
Бути разом останні надії
Замели наших душ сніговії
І уже не діждатись весни.
Усі весни – тепер тільки сни.
У постелі холодній і білій
Щастя й радість моя ти і біль мій –
Ти до мене приходиш у сни,
Де немає весни.
Зачекай, зупинися, не йди,
Подивись:
Ти у вічі мої зазирни
І у вись
Злетимо ми, здіймаючи руки…
В тиші наших сердець перестуки
Розтопили замети зими,
Щоби знову повірили ми -
У весну почуттів без розлуки,
Де кохання солодкого муки...
Там пʹянких ароматів сади
І любові плоди.
Там весна почуттів без розлуки,
І кохання солодкого муки,
Там пʹянких ароматів сади
І любові плоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636237
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 16.01.2016
автор: Бойчук Роман