Лютий - прощальний дотик, терпке есе,

***
Лютий  -  прощальний  дотик,  терпке  есе,
розпачу  привид  бродить  поміж  рядків.
Транспорт  –  умовність,  виплисти  б  на  шосе,
яхтою  ставши  в  морі  шорстких    снігів!
Сніг  –  ексклюзив,  Нобелівський  лауреат:
за  п’ять  хвилин  –  переінакшив  світ!..
Лютий    і  я  –  взаємодія  в  такт,
дні    -  наших  душ  біль  на  охресті  віт.
Сніг  і  любов  –  ніжний  матеріал,
жаль,  неврожай  люблячих    вправних  рук.
Ранки  -  мов    спитий  чай  із  рудих    піал,
чорна  чаїнка–крук    викривляє  звук.
Промені  пальців  ковзають  догори,
неба    дістати  -  в  сніг  лягти  горілиць
і    цілувати    віхоли  прапори,
щоб  доторкнутись  весною  конвалій  лиць.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636201
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.01.2016
автор: Любов Матузок