Ти зупинись, моя доро́го,
Вперед за обрій не лети.
Давно я з отчого порога
Понеслась стрімко до мети.
Життєвий шлях мій був тернистим,
Ішов крізь хащі, через ліс,
Світ навкруги не був барвистим
І стільки горечка приніс.
Щоб плин шалений зупинити,
Хотілося б, на схилі літ,
Докупи думи всі схрестити,
Що рвуться завжди у політ.
Вже не потрібно поспішати
Й що загубила - не верну.
Могла б спочатку підстелити,
Якби-то знала, де впаду.
Тепер лиш, вийти у садочок,
Вдихнути квітів аромат,
Замкнути біль свій на замочок
Й дивитись як буяє сад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2016
автор: Ольга Калина