Самотність... Скільки я писав...
Співав я скільки через неї...
Вона народжує ідеї,
Що я при всіх в собі тримав...
В самотності міняюсь наче,
В цей час лише душа моя...
Таким мене ніхто не бачив,
А це я справжній! Ось він - Я!
Десь романтичний, десь мрійливий,
Можливо трохи я сумний...
Вразливий дуже, не сміливий...
Це щира правда! Я такий!
Комусь роскажеш - посміється...
Але я звик! Не чую сміх!
Бо пісня ніжна гучно ллється
Та обійняти хоче всіх!
Самотність... Наче поряд Бог!
Натхнення... Хочеться співати!
Та треба, мабуть, ще сказати,
Що сумувати краще вдвох!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635842
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Сова