Пам*яті Олега Яковченко
Вітчизни рідної солдат.
Він молодим , міцним і сильним
Узяв у руки автомат,
Щоб боронити Україну.
Любив безмежно рідний край,
Його сади , поля і квіти,
Коли «сміявся» урожай,
Коли усі здорові діти.
Боровся з смертю він ,як міг.
Хвороба нівечила вперто,
Від цього знову воїн зліг,
Не справився зі злою смертю…
Він щирим життєлюбом був
Але війна не запитала,
Чи то потрібний такий сум?
Життя забрала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635797
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.01.2016
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук