Я люблю твої руки, вони ніби птахи...
Такі вільні, а в них оселилась душа.
І в долонях твоїх буде жити довіку,
Бо тепло твоїх рук - це для неї життя.
Я люблю твої очі - глибокі океани,
І давно потонула в них воля моя,
Бо твій лагідний погляд, мов крапля нектару.
Ти мене полонив. Така доля моя.
Так люблю коли зранку ти ще не проснувся,
А промінчики сонця лоскочуть вуста...
Ти мені тоді вперше крізь сон посміхнувся,
І я миттю забула де небо й земля.
Я люблю, коли пісню тихенько муркочиш,
Коли спиш, ніби миле мале кошеня.
Я не знаю що в Бога щоночі ти просиш,
Та не бійся. З тобою молюся і я.
Я люблю тебе щиро. От-от до нестями.
Серед тисяч людей я тебе віднайшла.
Кілометри прокляті горять хай вогнями,
Та хай щоб там не сталось - я тільки твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2016
автор: Марія Попова