Ще не вмерла Україна й житиме віками,
якщо ми не доконаєм власними руками!
Якщо той одвічний принцип „Моя хата скраю…“
ми не зміним кардинально – „Хочу, вмію, знаю!“
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Ще не вмерла наша воля та вже меркне слава.
Не живе, а животіє вся наша держава.
Вороги самі не згинуть, як роса на сонці,
поки будем дожидатись, стоячи в сторонці.
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Ще не вмерла Україна і не вмре ніколи,
якщо ми усю гидоту виметем довкола!
Ворогів здолаєм разом, скинем кровососів,
подолаєм гнид своїх і всіляких …росів.
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Не потрібно помирати ще й ложити душу,
ворогів трусити треба, ніби дичку-грушу.
Треба битись, браття милі, за нашу свободу
й доказати: українці – козацького роду!
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Загримить козацька слава від Карпат до Криму,
і настануть часи славні – четвертого Риму!
Тільки ми і наша праця звеличить країну,
бо ніхто крім нас не любить нашу Україну!
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
січень 2016
[i]* За мотивами відомого твору Павла Чубинського
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635592
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2016
автор: Олександр Мачула