БУДЬ-ЯКА КНИГА ДОХОДИТЬ КОЛИСЬ ДО ЕПІЛОГУ

Будь-яка  книга  доходить  колись  до  епілогу
Будь-яка  свічка  догорає  колись
Не  розсіять  пекучу  тривогу
І  вуста  не  промовлять:  «Вернись!»

На  самоті  час  лишитись  настає
Щоб  годинник  гучно  бив  на  сполох
Та  чомусь  серце  повільно  визнає
Що  моє  ім’я  давно  вже  стерли  в  порох

Бути  не  хочеться  валізою
Яку  тягнуть  за  собою,  мов  непотріб
І  звички  перекреслюючи  візою
У  темний  кидають  байдужості  погріб

Я  не  винен,  що  почуття  твої  застрягли
На  мені  невідомих  орбітах
Ти  від  мене  чекала  звитяги
А  моє  терпіння  спинилось  на  вітах

Я  не  міг  воювати  з  тобою  за  першість
Я  хотів  бути  просто  коханим
Ти  була  моя  прикра  залежність
А  я  кандидатом  на  руку  і  серце  поганим

©  Леся  Приліпко-Руснак,  19.12.2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак