Так було чимало літ
І з того, мабуть, повелося
На дві половини розділений світ
І люди, щоб не сумно жилося
Кожен блукає у пошуку
Мріє зустріти своє
З доль переплутаних в кошику
Навмання свій скарб дістає
Писали мудреці недарма
Про кохання, що спалахує вулканом
Та самотність – проклята чума
За людством полює з капканом
Планета знов насміхається
У русі своєму чимдуж поспішає
Навмисно щастя від нас віддаляється
Вона його в різних містах і країнах ховає
© Леся Приліпко-Руснак, 16.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак