Знов небо твоїми очима сумує.
Від холоду – чай лиш єдине спасіння…
Чому ніч без тебе не мрії пильнує,
А плаче пожовклим ліхтарним промінням?
Підсолюють сльози жевріння самотнє
Щербатого місяця, гуснуть тумани
І навіть, здається, будинки добротні
Погорбились, зщулились, мов дідугани.
Ну от хоч би вітер постукав у шибку –
Останній романтик, шепнув про кохання.
Ба ні! Тільки рами віконні так хрипко
Зітхають, то бавляться знов у мовчання.
А небо сумує очима твоїми
Ці погляди п’ю і ніяк не нап’юся…
Скажи, ну чому ночі й дні-пілігрими
Без тебе тривкими роками здаються?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Olechka