Здригнулася тиша…
І раптом пролилась яскравою-
хвилююча хвиля… і звуки - легкі, невпокорені…
І він – прилетів! (я відсунула чашку із кавою)
Бо він – прилетів…
і – торкнувся моєї повені…
І стишився шторм…
Поглинаючи води безмежного
болю вчорашнього, болю такого гострого…
І місто завмерло від кроку його обережного…
Бо він – прилетів.
І ввірвався до мого простору.
Й згорнулись часи
під мелодію тиху, улюблену…
Спинились часи, бо він просто стояв під ялинкою.
Він мовчки стояв… і дивився на мене, розгублену…
Тримаючи ту неймовірну…
зелену… оливкову…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: гостя