Ти, як непутьова дитина,
Що в мандрах по світу блудила,
Й багато біди наробила -
Ще б трішки й себе загубила.
Тобі було крепко начхати
На те, як живе твоя мати,
Чи є чим сім'ю годувати.
Тобі було, просто, плювати..
А мати в ярмі все стогнала,
Під ординців спину прогинала,
А коли з під гніту повстала,
То тоді ти її не признала.
Стала ворогу допомагати
І рідну неньку обзивати,
Сімейне добро роздавати,
Родину свою убивати.
Проснись, непутьова дитино!
Подивися, що ти наробила:
Земляків багато убила
І себе зі світу згубила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635033
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: Ольга Калина