Руки – до тепла
1.
--Ні́чого «до мамки», мамця...», ось, вивчаєм діслово,
І учителька «вкраїнської» нагадувала Вові, - :
«Працювати, піклуватись, забувати, пам,ятати».
--Так, як мама наказали, я – забув, як вішавсь тато.
І – все вивчу!, аби мамця ...так ...зраділою зі мною,
Запитаюсь в неї зараз - за кінотеатр, чув що
Там йдуть мультики про зайця і з веселою Ягою,
Й чи поїдем на санчатках взавтра у Водицю-Пу́щу?
Ми візьмемося за ручки з мамцею...
--Ти вчиш, замрійник.
Скажу – мамі – от візьметься...
--Так, як сердиться - за віник
Мамця за́вжди, то ...ціпком...
І махає, і махає, і махає, і махає рушником.
Дзвоник в двері. Вовчик – вітром до дверей. За ручки – маму.
--Закінчи́ли? Одягайся. Ні́коли. Внизу – сусідка
Візьме те́бе - в мене ,швидко, і – до до́ми! Бо ти ж ...в ями
Сам десь бовтнешся, нездібна нелітаюча шуліка...
2.
Суд - дав ...рік їй, за рострату. Рік – умовно: є ж – дитина.
Їй хотілося забути негаразди, й чоловіка,
Що допився і повішавсь, і лишив, курвяка, сина.
А вона...нема ще й тридцять, й син не спиниться ....базіка:
Мелить, як дурний, і руку вириває в кавалерів,
Як до неї доторкнуться чоловічим...от упертий...
А тепер, каліч, взяв моду - з до́ми, що хробак, тікати.
Й кожний раз - у інше місто... Як от, до таких, без матів...
3.
В міліцеському відділенні – так чисто, як ніколи.
Все помив малий втікачко, став веселим, і сміється.
Знає – мати за ним їде:
--Разом в «бобіку» сидітимем!
Розмовлятимем, як пта́шки. Й може куплять – вертолітика!
Ми триматимемсь за ручки з мамцею...
--Тут змий, швиденько!
--Не хвилюйтеся, я встигну, хочу, щоб зраділи мама,
Й ви розкажете мутусі, що я був самим «слухне́ньким» -
Й може, по дорозі встигнем в «Світ казковий», за книжка́ми!
4.
--Вчителька! Я ...більш не можу! Слідчий мій...вписав – «бандита»
В облік у спецшколу!
--Що ви...Це ж –в,язниця, шморг дитячий...
---Ну то й що? Я - хочу жити! Чоловік є, я – вагітна!
Й цей дурна́сь ...стрибком - тікає вже щотижня, й «мамить», плаче...
Тільки виповниться «блазню» – одина́дцять, рівно, років –
Йо́ – туди візьму́ть, мій слідчий – обіцяв... Та ...досить вйокать...
Вчителька!!! не зрозуміти вам - трагедій щовечірніх,
Як син сверлить чоловіка поглядом – «з печі – поліном»
--Почекайте ж ви, шановна, я допоможу́, чекайте ж...
Та вже грюкнули так двері, що сховалися шухляди.
Що поріпался ляди, що літали штукатурки,
Наче сбиті пасажирські літаки й шматки гадюки.
5.
Двері – легко відчинились.
--Це – не банк, - всміхнув сі Вовик.
І нечутно так, до кухні. Там ж...за ручку ...брат маленький
Мамцю ...ніжив.. Й він ...орлиськом: вирвав руку, й м,яв нервово
Сам, своєю, загрубілою, пальці мамчині, рідненькі.
...Тут, із зали – чоловік. Всілись всі, ніяковія.
---В нас – нема чим пригостити. Тільки ...тільки чай.
--Та мамця, сядьте, я зава́рю сам, я вмію,
Їсти – знайду десь!, Заварко, півнем - скок!. Ща! Зараз! Ща!
--Де ж набрався злих словець ти. Може...може...Годі! досить!
--Мамо, мама, повернувся я до тебе, я – дорослий!
6.
Слідчий, літній, дивувався:
--Чом ж ти вдерся в харчобазу?
--Був голодний. Там – наївся. Передайте – «без образи»
Ви директорці, й скажіть, що на зоні – відпрацюю,
Відрахують там все чисто!...
--Й відлупцюють...
--Й таке буде...
--Й таке буде...
--Може, я закрию справу, й ти повернешся до житла?
--Знаєте, я хочу «сісти». Тут я...наче зайве бидло.
7.
Цього разу Вовик двері сам не відчиняв, постукав.
В хату звісно, не пустили, він ще з разів п,ять приходив,
Клав під двері трошки м,яса, раз – якісь, з палаток, фрукти.
Знов йо́ викликав той слідчий:
---Шість заяв...за грюк, ...зальоти...
В нас на тебе. Й що ти сім,ям заважаєш мирно жити?
Це ти - з зи́мок, ще холодний, а у твої мами – літо.
Правда, втік її той хахаль, теж з дитиною зали́шив...
...Вовик біг до мами чортом, бісом, поміччю, вломився,
І яєшницю нажарив, і помив три ква́рти й миску.
Тут заходить мати, з братом. Зразу в крик, і до міліцій.
..Кажуть, довго не протримається на морозі киця,
Як її не годувати. А людина нелюбима –
Як голодник пес безхатній, дичавішає, нестримний.
8.
Ніч до звільнення. Розмова з мурим зеком в дядька Вови.
--Винний – сам ти, не дитина ж. Що ж ти мстишся мамі рідній?
Вийдеш, зразу – на роботу десь влаштовуйсь, й буде кльово!
Мамці – чим ти допоможеш? Й так...нещасна мабуть, й бідна...
Надішлеш їй, як захочиш, як там зможеш з,єкономити.
Там, без голок-огорожі, теж як в нас ...в.язничні клопіти.
Тре навчитися - те їсти, що задумав й заробив,
...Але Вовик...чи приймав ці ...виживальницькі торби́?
Металеві думи в.язнів, як дієслова́ холодні,
Морочили Вові пам,ять, й шкіру через товсті сподні.
...Й він до зека, так, зненацька, як різдвяним алкоголем:
--Дай-но руку, я потри́маюсь за ручку, трошки, сьодні,
Перед вихідом цим ранком на поранену на волю.
10.01.16 р.
Поемка створена на основі реальний подій, про які сьогодні розповіла мій фейсбучний друг Наталя Пашура, за що їй низько кланяюся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634930
Рубрика: Поема
дата надходження 11.01.2016
автор: Юхниця Євген