Не з розуму хапаються за кий,
коли бояться смаленого зайця.
Але сичить лукавий та лихий:
[i]– Свій свого бий, аби чужий боявся.[/i]
І б’ють, аж пір’я сиплеться з обох.
Лиха біда, коли дурний початок.
Керує сатана, та бачить Бог –
війна розпочинається з палаток.
Війна за вибір чи добра, чи зла –
дурного чи розумного владики.
І де та доля, що уберегла
хоча б одного разу щось велике?
І як терпіти і уберегти
в собі самому праведну людину,
коли яріють стезі до мети
якщо не словом, то ножем у спину?
І як сідати за одні столи,
коли ті самі застують почвари
повірити, що праведні були,
а не за гроші бились яничари?
І як далеко до святих ідей,
коли оці кремлівські мухомори
мерзотників ховають за людей.
І лізе як до себе у комору
інвазія російського терору
загравами опалених ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634845
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.01.2016
автор: I.Teрен