[i](Після зустрічі з пам’ятником Данилу Галицькому у Львові)[/i]
Данило Галицький – шляхетний мудрий князь.
На здибленім коні, мов Бог, піднявсь,
Гарячим зором землю огляда:
Чи не приспала рід його біда,
Чи не прийшов отой кривавий час?
Чи вистачить любові у всіх нас
Свій край від зілля злого вберегти,
Немов питає: чи готовий ти
К звитягам, щоб за волю заплатить
І кров’ю власною цю землю освятить?
І дише славою своєю місто Львів.
Він всьому світові і сам собі довів,
Що ця земля і в давні ще часи
Із кременю і Божої роси
Синів плодила із вогнем в серцях,
Тож особлива місцина є ця.
Мов велет, в місті Замкова гора.
І настає для кожного пора
Героєм стать чи діл святих творцем.
Данила погляд, мов пита про це,
І мітить перст його в наступного борця.
Ні, справді, місцина є особлива ця!
Данило Галицький – славетний то є князь.
Над часом, над тривогами піднявсь.
Він в даль, у день, у завтрашній, зорить:
«Хай береже Всевишній вас згори!»
8.08.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634741
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 10.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)