Брехня. Здавалось, просто слово.
Звучить з уст знову й знову.
Набридло, чесно, її чути.
Закрити б очі, затулити вуха.
Огидні усмішки, не щирі,
улесливі слова, противні і не милі, -
цього багато стало враз,
та що поробиш - такий час.
Усі всіх люблять, обнімають і цілують.
Так прийнято. Влаштовує?! Нехай.
Все те, що справжнє, не цінують, ігнорують.
А ти..Що ти?! Живеш? Живи! Але ж не грай!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634229
Рубрика: Нарис
дата надходження 08.01.2016
автор: Марія Микуляк