Перину бабуся-зима підбивала
І ненароком її розірвала,
Посипалось з неї білесеньке пір"я,
Лежить у саду та у нас на подвір"ї.
А вітер-пустун його далі поніс
На поле і луг,на дерева у ліс,
Далеко-далеко, що й звідси не видно.
На чому ж це спатиме зимонька бідна?
І плаче вона, покотились сльозинки,
Мороз перетворює їх на крижинки.
Зимо-бабусенько, ти не журися,
А за роботу мерщій вже берися:
Візьми упіймай ту пір"їну найбільшу
І нею казки пиши, а може й вірші.
Картини малюй, плети бісером срібним,
Щоб всі милувалися витвором дивним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634001
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.01.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський