Просякло брехнею все тіло твоє,
Без цієї отрути не можеш.
Ти брешеш усім,
Насамперед собі,
що небо зелене, не синє..
Зміїной отрутой
Брехня проника
по жилам у м'язи і мозок,
ти в мареві ходиш
і як овоч живеш -
нікого й нічого не любиш..
Якби ж зрозумів,
що не люблять тебе,
ніхто окрім мене,
ти чуєш?!
Нікому не требя твоєї брехні,
й мене твоя душить отрута...
Як можна було?..
Ну скажи мені..
Як?!!!
Продатись спокусі із іншой? -
Мабуть не любив,
мабуть в цьому вся річ,
Бо люблячи терплять,
не душать...
Не носять образу у вуха чужі,
на осуд людину не ставлять.
Бо люблячі люблять,
Прощають й мовчать,
А тобі такого не треба...
(незакінчене)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633848
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2016
автор: Олеся Жито