На свят-вечір завжди ми збиралися в мами,
На столі і кутя,і узвар з пирогами,
Страв дванадцять пісних було тут,як годиться.
Та щаслива пора тепер тільки насниться.
Уже неньки нема,відійшла у світ інший,
Хата,що край села не весела вже більше,
Сиротою стоїть,"розлетілися" ж діти,
Зрідка лиш приїздять,щоб могилу відвідать.
Все кудись поспішають і взимку,і літом,
Та не мають часу навіть поговорити.
Клопоти в них свої вдома і на роботі.
Та не буде кінця цим ніколи турботам.
Зупиніться,брати,сестри теж зачекайте,
Рідних ви обніміть,щиро їх привітайте.
Бо спілкуєтесь ви(це у кращім випадку)
Телефоном лише в день народження,свята.
А то й зовсім забули про тітку і дядька.
Родичайтеся всі,зустрічайтеся часто.
Легше жити усім,коли дружна родина,
Не здолає ніхто тоді нашу Вітчизну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633663
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський