Ти помічаєш - вечір це чи ранок?
Новини дивишся чи ні?
Ступає знову смерть на ганок,
Там гинуть наші у вогні...
Пульсують гради, дощ сталевий
І кожен день - ніби життя.
Ховається весь люд місцевий
У них немає каяття.
Хто сміливіший - той жартує,
І рветься у смертельний бій.
А хтось в ночі усіх вартує,
Стріляє без команди "Вбий!"
Вночі не спить он той хлопчина,
Стискає в грудях щось кліщами.
І байдуже, що гола спина,
Його думки "А як дружина?"
"Як мати там без мене зараз?"
Вона, й не дивно, що не спала.
"Чому війна в життя ввірвалась?
Чом сина мого все ж забрала?"
Сльозами полива подушку,
У розпачі була кохана.
Стискала у руках ту кружку,
Що чоловіку дарувала.
Молитви про спасінння Боже
Не оминули жодного солдата
Та все щільніш кільце вороже,
У ціль потрапила граната...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633650
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: Алла Радзівіл