Остогидло мені, ми давно вже ті -
Поржавілі, старі кораблі.
Все пливемо вперед з Джекі та Лі,
Діти в нас запитали: "А вони хто такі?"
Що таке та Вінда, Епел й інша дурня?
Іноземні слова та культура чужа.
Остогидло мені, ми давно вже не ті.
Забуваєм своє, пронесе, занесе
На безлюдні моря, де нема вороття.
Ну й приснилось мені.
Ми в Європі чи ні?!
Поржавілі, старі кораблі.
16.12.2015
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#CоціоПат
Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/HasRncwT9Fk[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2016
автор: Kukhta Bohdan