Як Вечір прохожим смаглявим
У хату мою завітав
- Ти вибач. якщо небажаний, -
Чомусь вибачатись він став.
Не треба, - кажу реверансу, -
Проходь і до столу сідай,
Та обмаль у мене, бач, часу,
Роботи набралось за край.
Отож ж бо розказуй вже швидше
Із чим ти до мене прийшов?
Тут Вечір підсунувся ближче,
-Ти як до такого дійшов,
Що ніколи глянуть на небо,
Згадати минулого час?
Жени всі турботи від себе,
Стань вільним від них хоч на раз!
Розлив я вино у бокали
І з Вечором випили ми
І роки прожиті згадали,
Де радість змішалась з слізьми.
У юність свою повернувшись,
Ізнову я став молодим,
В минулого дні озирнувшись,
З коханням зустрівся моїм.
Найперші читав свої вірші
І Вечір всміхався мені,
А потім, удвох захмелівши,
Співали ми разом пісні.
До самого ранку гуляли,
А ж доки вже й сонце зійшло.
А, може, того й не бувало?
Та ні ж таки, заю, було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632358
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.12.2015
автор: Артем Хвиля