По всім світу України
Розбрелися діти,
У своїй землі – руїни,
Та згодні й летіти
Туди, де коріння роду,
Де земля святая,
І рідніш нема природи,
Й сонце як світає.
Не загоєна ще рана
Від Сибіру й «Вісли»*: *[b] Операція «Вісла»[/b] – примусове виселення
Захотілося тирану ** – населення Зах. Укр. на територію Сх. Прусії
Так і сталось, звісно. суч. част. Польщі – в 1947р.
В чужі землі, в чужі люди
Їхали з вузлами, **[b]Тиран[/b] – Й.В.Сталін.
(Ніхто не знав, що там буде)
З дітками, сльозами.
Серця кров’ю обливались:
За що така кара?
Навіть сонце не сміялось –
Сторона такая.
Врешті-решт, таки дістались
В чужину прокляту,
Верст багато наверстали,
За наказом ката.
Виживали … й мали волю
Свій код зберігати
(Кодом звуть народу мову
Ту, що вчила мати.)
Дітей, внуків забавляли
Рідні колискові,
Мова в пісні, що співали,
І у рушникові.
І сорочки-вишиванки
Лиш свої носили;
Марічкою та Іванком
Доньку звали й сина,
А як пісню солов’їну
Слухали – терзались!
«Як там ненька Україна?» –
Вмивались сльозами.
І молились… в своїй церкві,
В своїй, християнській,
І себе, й дитя похрестять
Теж не по-поляцьки.
Своя Віра – своя й Правда,
Але… в рідних землях,
Та там влада така править,
Що загубить зерна,
Українські, не фальшиві,
Що душі зціляють,
Віру мають за поживу,
Про людину дбають,
І щоб Мова панувала
Своя, в своїй хаті,
Щоби й Волі не проспали
І були багаті
Ті, хто землю й людей любить,
За ближнього дбає.
Чужа мова хоч голубить,
Та завжди чужа є.
По всім світу України
Розкидані діти,
Знають, дбають про країну
І хочуть радіти,
Й повернутись у край рідний,
Де земля багата,
Працювати, жити гідно,
Лад навести в хаті.
Мрія є і у старіших:
Хоч день-два прожити
В своїй землі – а не в іншій,
Та тут і… спочити.
І слухати соловейка,
Що співав би з вишні,
Й зорі бачити далекі,
Де живе Всевишній.
26.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632226
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 29.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)