Так хочеться вірити, вірити в інше –
Це все неправда, усе страшний сон.
Він досі любить, і любить ще більше,
Це не зі мною – печалі полон.
Це не зі мною – пекельні страждання,
Досі щаслива тут поруч із ним.
Знов зберігаю свої сподівання,
Щастя безмежне здається простим.
Вірити хочеться – це не зі мною:
Розпач, розлука, душі пустота.
Доброю завжди була, і не злою,
Зараз душевна моя сліпота.
Печалю не бачу! Не бачу лихого!
Інших не бачу, лиш бачу себе!
Щасливі разом. Усе було грою?
Вірить не хочу, не хочу в оце!
Хочеться вірити – знову щасливі,
Будем такими крізь безліч століть.
Гляну угору – насправді ллє злива,
А для мене нехай буде блакить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2015
автор: Ірина Морська