В одиночній камері мого життя
Так тепло й спокійно мені.
За тепло це душевне у купі сміття
Я возхвалю своїх тарганів.
В безкінечності космосу й уявних доріг
Вірні супутники дивні мої
Серед ночей холодних, й днів теплих, ясних,
Грають в кубики у голові.
Раніше за мене не ляжуть вони.
Й встають, поки я іще сплю.
А душ лиш холодний – і їх голоси
Співають веселу дурню.
Між сірих курток повсякденності днів
Рояль грає й б’є барабан.
Усмішка з’являється з моїх гвубвів,
Як хрипло співає тарган.
То шпарять рок-блюз з електрогітар,
То плутає ритми слеп-бас.
Вискакує з темряви хтось під ліхтар
Й танцює дивацький брейк-данс.
Не думайте зле! Вони раді й гостям
Новим у моєму житті!
Але, Ви звичайні? Тоді – все, «God natt»!
Й на замок всі дірки в голові.
Із ними «трубі вдячний я» хоч щодня.
І ще – здоровенний тарган,
Готовий вкохатись на решту життя,
Співа всіх коханих рядам.
Й не треба наркотиків, й чіми, й косяк –
Вони нищать цих тарганів,
Доводять до диких істерик комах…
Аж шкода отих пацанів.
Я ляжу із друзями цими в сміттюх,
Пірну в їхню яму воней,
Яку накриває мій капелюх,
Й ніхто більш не влізе в це місце брудне, -
Блювати піде, чи відверне лиш ніс,
Чи з жаху й піде в небуття…
Але ж, так приємно із ними мені
В одиночній камері мого життя.
[i]8.12.15[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631631
Рубрика: Ода
дата надходження 26.12.2015
автор: Avsian