Я
ніби
тінь.
На воді віддзеркалення ніби
ніби ця незгасаюча осінь
яка всім набридла
яка всім прилипла до піднебінь.
Ніби
Тінь.
Що зникає без світла твого
що змішалася з сотнею сновидінь
що забудеться
як забувається літо коли на порозі зима.
Коли все те
що тепле було все утопиться в низці подій
і усі кольори
всі ті кольори неба мого, що старався створити для тебе змішаються з брудом опалого листя.
Тінь.
Просто тінь
просто тінь що без голосу вже і тепер й назавжди
що без тіла твого
що без світла твого
що без тебе
Я
ніби
тінь.
Пропадаю у низці подій
там
під брудом опалого листя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2015
автор: Віктор Непомнящий