Не говори...Лиш тільки подивись.
Вже не потрібно, чуєш, говорити.
Напівжиття чомусь ти забаривсь
І вже тепер нічого не змінити.
Було без тебе холодно і сумно,
Були колючі без жалю вітри,
(Пісні свої співали гірко-тужно).
Прошу тебе, прошу: не говори.
Я теж не маю що тобі сказати,
Час-злодій вкрав усі мої слова,
Я вміла, як ніхто, тебе чекати
І долю вишила чеканнями сама.
Не говори...Вже не обнятись долям,
Не вплести душі у вінок один.
Погас вогонь.Ніколи і нікому
Не підкорити часу швидкоплин.
Не говори...Не варті всі слова
Забутих мрій, украденого часу,
Давно вже наша квітка відцвіла...
Не говори, як, навіть, я... пробачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631419
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2015
автор: Шостацька Людмила