Переписати тисячу разів,
Щоб на останнім аркуша порвати,
Себе «на горло» сотий раз скарати
За недолугість образів і слів.
Та відступити вже не маєш сил –
Бо чи можливо відмінить пологи?
І віддаєш усю снагу і змогу,
Аби живі відчути голоси.
Коли картина пензля і душі
Майне у небо перволітним птахом,
Ступнеш вперед на стежку, що до плахи,
Але посмієш в серці залишить
Оту найменшу із надій земних –
Що світ твоє дитя прихильно прийме,
І десь, у когось навіть хвилю здійме –
Маленьку хвилю радості й утіх…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631279
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2015
автор: stawitscky